. Складнопідрядне речення, його будова, засоби зв'язку в ньому » Українська мова. 9 класи
Shostak.ucoz.ua
Суббота, 17.11.2018, 22:24
ГлавнаяРегистрацияВход Приветствую Вас Гость | RSS

Меню сайта

Категории раздела
Тести з української літератури та літ.диктанти [1]
Разное [54]

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Главная » Статьи » Разное

Складнопідрядне речення, його будова, засоби зв'язку в ньому » Українська мова. 9 класи
     СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ
На відміну від складносурядних речень у складнопідрядних частини граматично залежні одна від одної: одна з них виступає головною, а друга - підрядною, Тобто залежною від першої, підпорядкованою їй: Поет не боїться від ворога смерті, бо вільная пісня не може умерти (Леся Українка).
Отже, речення, яке складається з двох або більше простих речень, що поєднані підрядним зв'язком у єдине ціле за допомогою сполучників підрядності або сполучних слів та інших граматичних засобів, називають складнопідрядним.
        Головною частиною складнопідрядного речення є та, від якої ми ставимо запитання до підрядної частини. Залежно від того, яке запитання можна поставити від головної частини до підрядної, виділяють такі типи складнопідрядних речень: з'ясувальні, означальні та обставинні (місця, часу, умови, причини, мети, способу дії, міри і ступеня, допусту, наслідку). Наприклад: Ті, що в будинках розкішних живуть, нам не поможуть в недолі (Г. Чупринка); Чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім (О. Довженко); Доти чоловік добрий, доки десяцьким не стане (Нар. тв. ); Доки сонце зійде, роса очі виїсть (Нар. тв.); Не дми в попіл, бо очі запорошиш (Нар. тв.); Хоч руки чорні, та робота біла (Нар. тв.).
У складнопідрядних реченнях порядок частин переважно фіксований (закріплений) - у реченнях з підрядними з'ясувальними, означальними, наслідковими, причиновими. Якщо ж порядок частин нефіксований, то його функція зв'язана з будовою складнопідрядного речення: розташування частин зумовлене ситуацією мовлення, комунікативним завданням і виражає актуальне членування речення: Учителеві потрібні роки, щоб зерна, дбайливо покладені в родючу землю, дали перші паростки (В. Сухомлинський); Що в пісні співається, те в житті збувається (Нар. тв.).
Інтонація як засіб поєднання частин у складнопідрядному реченні виконує допоміжну роль.
Підрядні сполучники
З'ясувальні: що, щоб, як, чи, ніби, немовби та сполучні слова - хто, що, як, який, скільки в усіх відмінках
Порівняльні: як, що, мов, мовби, наче, неначе, нібито
Умовні: якщо, коли, якби, аби
Часові: коли, як, після того як, тільки, як тільки, щойно, ледве, поки, доки, відколи
Причинові: бо, тому що, через те що, затим що
Мети: щоб, для того щоб, аби
Наслідкові: так що
Допустові: хоч, хай, нехай, дарма що, незважаючи на те що, як, на що, чи
Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
Підрядне речення в складнопідрядному з підрядним з'ясувальним відповідає на питання всіх відмінків і відноситься до дієслова в головному реченні: Я вважаю, що на сьогодні матеріалом кінематографії повинен бути день сьогоднішній і день завтрашній (О. Довженко).
Головна частина в таких реченнях інформаційно неповна. Для повноти висловлення необхідна підрядна частина, яка завершує думку. Найчастіше підрядні з'ясувальні залежать від дієслів із значенням мовлення (заявляти, питати, зауважувати, оголошувати, говорити, казати, передавати, інформувати, повідомляти, розповідати тощо): Його взяли за руку й сказали, що вже час подавати й «на-гора» (М. Хвильовий); Зайнявши місце в машині, пасажир чемно поздоровкався до таксиста і з привітністю в голосі запитав, чи йому, водієві, дорога достатньо знайома (О . Гончар); Принагідно зауважу, що професія журналістська нагадує кравецьку (С. Колесник).
Часто підрядні з'ясувальні залежать від дієслів зі значенням мислення (думати, розуміти, гадати, вважати, планувати, передбачати, визначати, дізнаватись, припускати, пам'ятати, зазначати тощо): І не збагну ніколи, як вмістилось життя в маленькім слові «хліб» (Д. Павличко); І я зрозумів, що футбольна честь нашого інституту того вечора залежить і від моїх ніг (М. Вінграновський).
В окрему групу виділяють дієслова зі значенням відчуття, сприймання (чути, бачити, відчувати, помічати почувати, уявляти, спостерігати, дивитися, примічати, стежити тощо): Почуваєте, як тут тепло? Чуєте, як упевнено хрумтять коні і як спокійно поблискують ліхтарі? (М. Хвильовий); Я бачив, як стояв у задумі композитор під хотинськими дзвонами ... (Я. Гоян).
З інших груп дієслів виділяють дієслова зі значенням волевиявлення, спонукання (вимагати, хотіти, бажати, прагнути, застерігати, попереджувати, забороняти, заохочувати, дозволяти, радити, наполягати, нагадувати тощо): Бронко попереджав, що сьогодні в нього термінова робота (І. Вільде); Хочете, щоб «юнкерси» накрили й розтерзали нас? (С. Колесник).
При дієсловах, що позначають психічний стан, також групуються підрядні з'ясувальні речення (радіти, шкодувати жалкувати, сумувати, ображатися, боятися, соромитися, журитися, вітати тощо): Не сумуй, що врода опадає з личка; не сумуй: то шкода дуже невеличка. А журись, що марно гине сила краща ... (П. Грабовський); Перепілка ця, видно-таки, пустунка, вона нібито радіє, що є нагода їй побавитися з маленькою людиною (О. Гончар).
Підрядні частини можуть бути приєднані до групи дієслів зі значенням сподівання, віри (чекати, сподіватися, вірити, впевнюватися тощо): Я вірю в те, що вернеться тепло. Я вірю в щастя, бо воно було (Д. Павличко).
      Деякі дієслова при підрядних з'ясувальних означають підсумок (визначати, показувати, стверджувати, підкреслювати, підтверджувати): Треба показати, пояснити, що світ наш не замерзає й не згасає. Показати, що майбутнє за нами (О. Довженко).
Додають підрядні з'ясувальні до дієслів зі значенням буття та виявлення (виявляти, траплятися, статися, виділяти, виявлятися, свідчити тощо): Виявляється, що публікування в журналі статті про це викликало широкий відгук в усьому світі (О. Довженко).
Іноді підрядні з'ясувальні приєднують до дієслів, що означають цікавість, піклування, пошану, турботу (дбати, піклуватися, турбуватися, шанувати, переживати тощо): Закінчивши читання, Довженко поцікавився, скільки мені років (М. Вінграновський); І найбільше Артеменка зараз непокоїло, чи далося їй самій
уникнути небезпеки (О. Гончар).
Деякі дієслова зі значенням дії вимагають підрядних з'ясувальних (знайти, роздобути, перебудувати, робити, додати, дописати тощо): «Допишіть там, що межа пеньками тепер проходить», - і Короп дописував, аби межа проходила пеньками (Г. Косинка).
Можна ще виділити групу дієслів зі значенням невдоволення, при яких уживають підрядні з'ясувальні (сердитися, ображатися, не вірити, не миритися, забувати, доносити тощо): Хай не ображаються письменнцки-естети, що я дозволив собі написати таке буденне оповідання (Г. Косинка); Ми забуваємо, як часто доводиться чути від глядачів побажання, щоб їм показали майбутнє, розповіли про майбутнє
(О. Довженко).
Слова категорії стану в головній частині вимагають підрядної з'ясувальної частини й мають значення інформативності, мислення (відомо, ясно, зрозуміло, очевидно тощо): Відомо, якою ціною давалися людству пошуки нових світів (О. Гончар); І мені стало ясно, що мій тато не тато ... (М. Вінграновський).
З інших груп слів категорії стану виділяються слова зі значенням характеристики, оцінки явища (правильно, чудово, добре, важливо, головне, дарма, однаково тощо): Добре, коли чоловік з характером, пломенем і блиском, з переконаннями й хмелем неспокою (С. Колесник).
Приєднують підрядні з'ясувальні до групи слів категорії стану зі значенням сприймання, відчуття (чутно, видно, приємно, помітно тощо): Завжди видно було, що перед тобою людина чиста й вибаглива, інтелігентна людина багатої внутрішньої культури, шляхетності й краси (О. Гончар).
    Група слів категорії стану означає психічний стан, почуття (радісно, цікаво, жаль, шкода, соромно, дивно тощо): Прикро, звісно, що ми здали позиції (С. Колесник).
Підрядні з'ясувальні частини можуть відноситися до деяких прикметників та дієприкметників. Це в основному слова, що означають емоційний, вольовий стан (щасливий, байдужий, вартий, впевнений, достойний, радий, задоволений, переконаний тощо): Ми глибоко переконані, що в почутті прекрасного - джерело доброти (В. Сухомлинський).
Зрідка підрядні з'ясувальні відносяться до сталих (лексикалізованих) словосполучень головної частини, таких, як дати слово, дати знати, спасти (спало) на думку, вбити собі в голову, дати голову на відруб, звернути увагу, мати гадку, мати на увазі тощо: Корови й гадки не мають, що вони цупко обплутані тенетами паперів (С. Колесник).
Сполучники й сполучні слова, за допомогою яких підрядні частини з'єднуються з відповідними словами головної, численні й різноманітні. Цю роль виконують відносні займенники та прислівники що, хто, який, чий, котрий, де, куди, звідки, коли, як, чому, оскільки, наскільки. Кожне з цих сполучних слів вносить додатковий відтінок у значення підрядної частини.
Відносні прислівники в ролі сполучних слів де, куди, звідки вносять додатковий просторовий відтінок: Думаєш дати, то подумай, де взяти (Нар. тв.).
Різні характеристики супроводжують підрядні частини складнопідрядних речень з підрядними з'ясувальними, що поєднуються з головними частинами сполучниками що, як, щоб, аби, якщо, коли, мов, ніби, наче, чи: Сину, піди довідайся, що роблять дома (С. Черкасенко).
Це найчастіше вживаний сполучний засіб: По двору ходив Кость, він бачив, як Люба вийшла ... (О. Пчілка). Сполучники як і що не слід плутати з однозвучними сполучними словами. Сполучне слово що легко замінити словом який без утрати значення, а сполучник як - сполучником що. Біля опорних слів головної частини можуть бути співвідносні займенниково-вказівні слова: Мені стояло в пам'яті роками, як ми тоді не відали про те, чого старий тремтячими руками ловив секунди крильце золоте (Л. Костенко); Денщик покинув смажити ковбасу й швидко переклав офіцерові те, що сказав Джмелик (Г. Тютюнник)
Порядок частин у складнопідрядному реченні переважно фіксований: підрядна частина розташована після головної й з'ясовує те, що намічено лише в головній частині. Проте в поезії й у художній прозі, в аналітичних жанрах публіцистики спостерігаємо переставляння головної й підрядної частин залежно від стилістичних настанов: Що для безсмертя народилось, Від зброї смертних не умре! (М. Рильський); Не може він її забути. А якої сили було те кохання, суди сам: так і зостався в житті одинцем. (О. Гончар).
Іноді підрядна частина розміщується в середині головної, але стоїть після того слова головної частини, до якого відноситься: Послухавши, як на однім із ваговозів вітер лопотить обірваним брезентом, таксист знов зайшов до чайної, сів до свого недопитого лимонаду (О. Гончар).
Складнопідрядні речення з підрядними означальними
Складнопідрядним означальним реченням
називають таку синтаксичну одиницю, у якій підрядна частина виражає ознаку предмета, що названий чи вказаний у головній частині. Наприклад: Благословен той день і час, коли послалась килимами земля, яку сходив Тарас малими босими ногами (М. Рильський). Словом, від якого ставимо запитання до підрядного означального, виступає іменник, субстантивований прикметник чи дієприкметник, вказівні та означальні займенники: Тому такий в твоїй печалі зміст, який лиш людство зрозуміти може (М. Рильський); Андрій підвівся з пенька, на якому відпочивав після ходи по крутій багнюці, розшукав між кущами свого човна (Г. Тютюнник).
Близькими до означальних є підрядні речення займенниково-означальні. Синтаксична функція займенників той, такий, весь, кожний та інших у цих складнопідрядних реченнях суттєва й важлива. Вони є елементом головної частини, без якого не може існувати речення: Те, що було, минулося і знову не буде (Т. Шевченко). Означальна підрядна частина приєднується до головної різноманітними сполучними засобами. Це багатий набір сполучників і сполучних слів. Найбільш уживаним для приєднання підрядної частини до головної є сполучне слово який: Цепок, яким він (човен) був прикований до вільхи, натягло: видно, повінь, покидаючи цю місцину, хотіла забрати з собою й човни, та не подужала прив'язь (Г. Тютюнник); Людина сягнула своєю уявою в реальний і в той же час фантастичний світ, у якому живе, який витворює і з якого відійде
(В. Качкан).
      Найближчим синонімом сполучного слова який є займенник котрий: Та пісня морозом пішла у мене по спині, зашкреблася в горлі, бо співала її не мати, а якась чужа красива жінка, котру я чомусь називаю матір'ю (Г. Тютюнник); Мені примарилася повінь, котру я запам'ятав ще змалечку ( Г. Тютюнник); І пан полковий обозний на шляху вже й сам видів ранніх чумаченьків, котрі, рушивши до Великодня, вже повертались додому (О. Ільченко).
Зв'язковим елементом підрядних частин може бути слово що: Спинився біля струмка, що біг Хрещатим яром (В. Шевчук); Кортіло пробігти зором аркуші, які таїли в собі літа минулі, давні, загублені в пітьмі віків (В. Шевчук); Та є й такі дороги, що їх самі ми вибираємо собі на щастя або на лихо (В. Шевчук); Важко переоцінити вплив, що його справив на перебіг української історії Богдан Хмельницький
(О. Субтельний).
Деяка обмеженість уживання сполучного слова хто, порівняно зі словом що, пов'язана з тим, що означуваний іменник чи субстантивований займенник, який виконує в головній частині функцію означуваного слова, вказує на особу чи принаймні на живу істоту. Наприклад: Але ж він чортом дихав проти кривди, проти горя людського, проти всіх зухвальців, хто тільки важився на Україну зазіхати, та й мусив Козак воювати з ними (О. Ільченко); Перемагає не той, у кого меч гостріший і більший полк, а той , хто дужче вірить у перемогу (В. Шевчук). Сполучне слово чий, передаючи значення належності, присвійності та відтінок уточнення, приєднує підрядні означальні речення переважно до іменника з особовим значенням: У Марка нема жінки, нема доньки, але є стара мати, чиї руки завжди так добре пахнуть то весняним зіллям, то соняшником, то чорнобривцями, то осінніми грибами, то свіжим хлібом (М. Стельмах).
Підрядні частини можуть бути приєднані до головної за допомогою слів де, куди, звідки: Андрій повернув човен в той бік, де чорним валком ріка закочувалася у ліс (Г. Тютюнник); Мав ще одне пристанище, куди тікав щоразу, як набридала йому юрба, що крутиться довкола (В. Шевчук).
Іноді частини речення поєднано сполучниками: мов, немов, немовби, наче, неначе, неначебто, ніби, нібито. Наприклад: Устим і справді був гарний, неначе з якоїсь картини зійшов (М. Стельмах); Бабуся була така згорблена, мовби нахилилась колись до землі цибулину висмикнути та й уже не випросталася
(Г. Тютюнник).
Засобом граматичного з'єднання підрядної частини з головною служить також сполучник щоб. У головній частині як елемент підсилення й виділення ознаки вживають часто вказівний займенник такий, той. Наприклад: І де в світі тая сила, щоб в бігу його спинила (І. Франко); Шукаю служника такого, не вельми ціною дорогого, щоб вмів і шить, і варить, і коня доглядать (Б. Грінченко).
У ролі сполучної синтаксичної одиниці в підрядних означальних реченнях зрідка вживають частку аж: Коник-стрибунець під самісіньким вухом щось таке ловке сюрчав, аж парубок забув про все на світі й теж сюрчати взявся (О. Ільченко).
Складнопідрядні речення з підрядними обставинними
До цього типу складнопідрядних речень належать речення, у яких підрядна частина виступає щодо головної в ролі обставини або уточнює обставину в головній частині. Залежно від виду обставини, яку замінює або уточнює підрядна частина, підрядні обставинні поділяють на підрядні часу, місця, причини, способу й ступеня дії, порівняльні, умови, допусту, мети.
Складнопідрядні речення з підрядними часу
Складнопідрядним реченням з підрядним часу називають складне речення, підрядна частина якого вказує на час дії або стану, про які повідомляється в головному реченні. Вона відповідає на питання коли? як довго? відколи? доки? на який час? Наприклад: Чому ж стоїш без руху ти, коли ввесь світ співає?
(О. Олесь).
Підрядне часу пов'язується з головним реченням сполучниками коли, як, поки, доки, відколи, тільки, тільки що, як тільки, ледве, лиш, лише, скоро, щойно, складеними сполучниками в той час як, в міру того як, після того як, перед тим як, до того як, з того часу коли, з тих пір як, видо-часовими формами дієслів-присудків головного й підрядного речень: Ледве встигли вони вмитись і повдягати свої парадні кунтуші, як із замкової вежі ... розляглися звуки фанфари (В. Гжицький); Потім, коли висохнуть сльози, я таки втягаю солому й заходжуюсь топити (Г. Тютюнник); І тільки ти в кімнату підеш з ґанку, погасне тихо й журно свято скрізь ... (О. Олесь).
     Підрядна частина може стояти перед головною, в середині та після головної частини: Коли їхали по шосе, із корзинки випала «Женщина і соціалізм» - пом'ята, - некрасива книжка (М. Хвильовий); З Чаргаром мені так і не вдалося побачитись, аж поки прийшла зима (М. Хвильовий); Перед тим, як іти на трибунал, їх гарненько поголили, звеліли причепуритись ... (І. Багряний).
      На часову межу (початковий або кінцевий момент) дії головного речення вказують сполучники і сполучні слова поки, доки, відколи, з того часу як, до того часу як, як тільки, тільки що, скоро, ледве.   
     Різночасність, послідовність дій головного та підрядного речень виражається за допомогою складених сполучників після того як, перед тим як, до того як.
       Головна й підрядна частини можуть бути об'єднані спільним підметом: Дома Федір Нестерович довго нишпорив у коморі, доки знайшов старенькі, ще госпітальські милиці (Г. Тютюнник).
Категория: Разное | Добавил: 4ist-ucoz15 (15.09.2015)
Просмотров: 1162 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar
Вход на сайт

Поиск

Copyright MyCorp © 2018