….коли історію прочитуєш навіть дотиком руки,— кров по жилах струменить так лагідно, як вода лісового струмочка.
Різноманітні
вежі, шпилі, куполи, колони є ніби вулканічним виверженням духовної
магми людства, яка так буйно прорвалася назовні з невидимих глибин у
цьому місті, що зветься Львовом, і застигла в дивовижних архітектурних
формах. Тут сповнюєшся відчуттям, що життя не минає даремно.
Невеликий
архітектурний комплекс Вірменського катедрального собору є питомим
фрагментом Львова, без якого той не був би самим собою. Мікросвітові
собору притаманна аура, у якій народжуються емоції, здатні народжуватися
тільки тут.
Заснований
1356р., він став і культовим осередком численної вірменської громади й
одним із культурних центрів львівського поспільства. Щоразу, крокуючи
Вірменською вулицею, радо відчуваєш, як силует вежі храму, спроектованої
Петром Красовським із Лугано, лагідно проникає в твою свідомість.
Відгороджене ґратками подвір'я Вірменського собору викликає непереможне
бажання потрапити під його склепіння, бо здається, що, ступивши за цей
поріг, опиняєшся в іншому вимірі простору і часу. І ось ти стоїш між
сивокамінними колонами аркадних ніш, та ще за непроникною стіною
дошкульного львівського дощу, без якого такі хвилини немислимі: саме дощ
створює ледь помітне водяне екранне полотно, на якому пробігають живі
картини минулого. І це казково! А якщо спроби споглядання візій
виявилися марними, то можна згадати яскраву сцену з відомого кінофільму
за участю Михайла Боярського «Д'артаньян і три мушкетери», у якій
відбувається дуель гасконця з Атосом, Портосом і Арамісом. Місцем зйомки
її й стало це подвір'я. Тут же — надгробки з епітафіями 600-річної
давності, з яких удається зрозуміти хіба те, що й могили не вічні.
Вулиця
Вірменська — одна з не багатьох, яка передає львівську старовину
найчіткіше, так би мовити, стійко утримує її аромат. Лаконічна й
виразна форма ренесансного порталу житлового будинку № 20 чи не найкраще
засвідчує собою XVI ст., яке на Вірменській «випинається» з багатьох
кутків і ніяк не поступиться наступним століттям. Навіть Хронос, котрий є
символом швидкоплинності часу, фігурою котрого оздоблений фасад однієї з
найцікавіших кам'яниць Львова — ампірний будинок «Пори року», ніяк не
може зарадити такому повільному рухові століть на цій вулиці. Навіть
зодіакальний фриз, яким оздоблено цю ж кам'яницю, своїми дванадцятьма
сузірними знаками втричі швидше лічить перебіг року, однак історична
зміна віків усе одно ледь торкається вулиці Вірменської. Приваблюють
рельєфи роботи Гартмана Вітвера на сусідній кам'яниці № 21, на яких
прадавні міфологічні мотиви, напевно, також покликані символізувати
людський поступ через народження нових поколінь...
| 
